Об организации
Лидеры
Новости
Районные организации г.Киев
Фотогаллерея
Обратная связь
Українці в Афганістані - в полоні чи на волі ? (Сб 28.04.2012 9:56:38)

Війна в Афганістані, в якій в період з 1979-89 рр.. брала участь Радянська армія, призвела до тяжких наслідків. Оціночний питома вага участі і втрат Україні в Афганістані складає близько 25% (50% - Росія, 25% - інші республіки Союзу РСР). В Україну не повернулися з війни 3360 її синів, з яких 3280 загинули і померли від ран, 80 - потрапили в полон і пропали без вісті.
Проблемі військовополонених і  без вісті зниклих (ВП і БВП) не вдавалося знайти ефективної розв'язки, не дивлячись на те, що до її вирішення залучені такі авторитетні міжнародні організації як ООН і Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), державні та громадські діячі багатьох країн світу. Ця проблема завжди була не тільки гуманітарної, а й політичної.
При розробці та реалізації заходів, спрямованих на звільнення ВП, України виходить з необхідності надання їм права вибору у визначенні своєї подальшої долі. Тому на першому етапі, що передує звільненню, планувалася організація зустрічей військовополонених з їх рідними.
Для цієї мети були розроблені і направлені в МКЧХ (Женева) пропозиції про організацію постійних пунктів зустрічей в прикордонних районах біля діючих мостових переходів Кушка (Туркменістан) - Тарагунді (Афганістан) і Термез (Узбекистан) - Хайратон (Афганістан). Зазначена пропозиція знайшла підтримку МКЧХ, який в свою чергу поінформував про неї зацікавлені держави та організації.
У липні 1992 року була організована зустріч колишнього ВП Цевми Г.А. з батьком Цевми А.М., жителем Донецької області. Зустріч проходила в прикордонному районі Таджикистану. Цевма Г.А., за попередньою домовленістю, був переправлений через кордон у супроводі моджахедів на таджицький берег річки Пяндж, а потім його повернули назад, на афганський берег. Цевма Г.А. заявив про своє бажання повернутися в Україну. У подальшому були організовані сеанси безпосередніх телефонних переговорів Цевми Г.А. з Посольством України в Пакистані, а також з родичами, які живуть у Донецькій області, Цевмі Г.А. надавалася матеріальна допомога Посольством України в Пакистані. У 2002 році був проведений повний комплекс підготовчих заходів з повернення Цевми Г.А. разом з його афганської дружиною і трьома дітьми в Україну, включаючи рішення квартирного питання. Але на останньому етапі, безпосередньо перед вильотом з аеропорту Кабула, Цевма Г.А. відмовився від повернення на Батьківщину.
У 2002 році було уточнено місце перебування в Афганістані Левенця А.Ю. (З Луганської області) та відбулася розмова з ним по телефону у Надзвичайного і Повноважного Посла України в Пакистані Пономаренко В.С., в якій Левенець О.Ю. висловив бажання відвідати Україну.
У грудні 1992 року була організована зустріч колишнього ВП Бистрова Н.С рідними, які проживають в Луганській області. Зустріч проходила в г.Мазарі-Шаріфі (Афганістан) через мостовий перехід Термез-Хайратон. Тим самим були створені передумови для повернення Бистрова Н. на Батьківщину, що було реалізовано в другому півріччі 1995 р. Бистров Н. прийняв рішення залишитися на постійне проживання в Російській Федерації, дав згоду проводити роз'яснювальну роботу серед колишніх ВП, які залишилося в Афганістані, і сприяти в їх повернення на Батьківщину. За дорученням Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД в подальшому Бистров Н. неодноразово брав участь у заходах по розшуку та поверненню ВП на території Афганістану.
У попередні роки була організована передача листів від сімей Левенця (Луганська обл.), Цевми (Донецька обл.), Виродова (м.Харків), Дубини (Дніпропетровська обл.) В Афганістан. Були отримані з Афганістану відеоматеріали і передані сім'ї Балабанова (Полтавська обл.). Для Левенця і Цевми були відзняті в Україну та передано до Афганістану відеофільми про життя їх рідних. Проведено організаційні заходи щодо зустрічі колишнього військовослужбовця В.Дубина з матір'ю М.Дубіной (Дніпропетровська обл.).
Протягом 1991-1996 рр.. неодноразово здійснювалися спроби вирішити питання про долю колишніх ВП Назарова В., Виродова Н.І Дубини В.
Як акт доброї волі 8 березня 1993 був повернений колишній ВП Назаров В. (м.Маріуполь Донецької обл.), Який на всіх попередніх зустрічах з офіційними представниками заявляв про своє бажання повернутися на Батьківщину.
25 травня 1996 з Афганістану до Києва, завдяки проведенню комплексу спільних заходів організацій Україні та СНД, повернулися двоє колишніх ВП Виродов Н. (м.Харків), Дубина В. (Дніпропетровська обл.).
В 2000-2002 рр.. пакистанська сторона підтвердила факт повстання військовополонених 25 квітня 1985р. і їхню спробу збройного звільнення з в'язниці в населеному пункті Бадабер біля м. Пешавара (Північно-Західна прикордонна провінція Пакистану). Серед загиблих військовополонених Коршенко С.В. був покликаний в Збройні сили з Україною та батьки її жили в АР Крим. За поданням Ради міністрів АР Крим та Державного комітету України у справах ветеранів Президент України Указом від 8 лютого 2003 року за особисту мужність і відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку, нагородив орденом "За мужність" ІІІ ступеня Коршенко С.В. (Посмертно).
В результаті розшуку знайдені в Афганістані місця поховання колишніх ВП Балабанова В.А, Кускова В.Г., Петікова Є.В. Передано матері Кускова В.Г. його особисті речі. Проведена ідентифікація і поховані на батьківщині останки Петікова Е.В., які були доставлені з Афганістану в Москву черговий експедицією Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів держав - учасниць СНД.
На підставі матеріалів, отриманих в результаті розшуку в 1993-1994 рр.., Встановлено обставини загибелі та зняті звинувачення в зраді з офіцера Зайця Н.Л. (Волинська область), який потрапив у полон і був страчений душманами за відмову від співпраці з ними. Інформація представлена сім'ї загиблого і громадськості України.
Підтримуються контакти з двома колишніми ВП Цевми Г. (Донецька обл.) І Левенцом А. (Луганська обл.), Яким були надані всі можливості для повернення та облаштування в Україну. Але вони утрималися від їх реалізації в свій час і тепер мають можливість приїхати в Україну в установленому законом порядку, скориставшись допомогою консульських служб.
Триває пошук інших ВП та БВП з використанням більш широких можливостей, що відкрилися у зв'язку зі зміною військово-політичної ситуації в Афганістані і навколо нього.
Досвід роботи Держкомітету, організацій інших держав (Ірану, Росії, СНД) показав, що досягнення реальних результатів найбільш можливо при використанні так званого "витратного механізму" - непрямого викупу колишніх військовополонених, необхідності "оплати послуг виконавців і посередників".
Враховуючи конфіденційність процесів отримання та оновлення інформації по ВП і БВП, підготовки заходів, а також стислі строки реалізації заключних етапів заходів по організації зустрічей і звільненню ВП, Кабінет Міністрів України виділив у розпорядження голови Держкомітету 100 000 дол США з можливістю оперативного їх використання.

Сім'ям ВП та БВП надається матеріальна допомога державними органами соціального захисту і громадськими організаціями ветеранів війни нарівні з родинами загиблих військовослужбовців. З сім'ями ВП та БВП підтримується постійний зв'язок. Представник сімей входив до складу МРГ. Про всі планованих і здійснюваних заходах члени сімей інформуються через засоби масової інформації, в листах, по телефону або, в разі необхідності, особисто. Жоден із запитів членів сімей ВП та БВП не залишається без відповіді.
ВП, які повернулися на батьківщину, в період адаптації отримують додаткову допомогу за рахунок коштів з державних джерел та засобів Українського Союзу ветеранів Афганістану. Надалі на них поширюються заходи соціального захисту, передбачені законодавством для всіх ветеранів афганської війни.
Процес реадаптації колишніх ВП проходить дуже болісно. Не дивлячись на вжиті заходи, більшість з них відчувають себе відірваними від суспільства. Так, в Росії є випадки повернення звільнених ВП назад в Афганістан. Повернувся до Афганістану з Україною Виродов Н. у зв'язку з незадоволеністю матеріальною стороною життя в Україні, складністю відносин в родині, індивідуальними психологічними особливостями характеру. У 2008 році отримано інформацію про його смерть в Афганістані. Негативну оцінку своїм становищем давав в особистих бесідах і в інтерв'ю в засобах масової інформації Назаров В. Після тривалих сумнівів і коливань залишився на Батьківщині Дубина В. По відношенню до нього вирішено всі необхідні питання громадянства, легалізації, працевлаштування, надання первинної матеріальної допомоги. 

підготовлено за матеріалами http://artofwar.ru/a/ablazow_walerij_iwanowich/text_a044.shtml (автор Валерій Аблазов)

  © Киевский городской Союз ветеранов войны в Афганистане
Материалы, опубликованные на сайте охраняются законом согласно законодательства Украины.
Использование материалов сайта возможно лишь при ссылке на него
(гиперссылке для интернет издательств)
Сделано в IPR-Design